Кожен народ говорить мовою, яку він створив або, як кажуть, яку йому призначив Бог: грузини – грузинською, вірмени – вірменською,  росіяни – російською, українці – українською… Мови народні – немов квіти: одна чарівніша за іншу, а всі вони разом узяті – квітник, єдине ціле, всі частини якого невід’ємні одна від одної. Всесвіт! 
Мова кожного народу – то його код до пізнання істини, гармонійне поєднання його з природою, космосом. Щоб залишатися українцями на цій великій землі, треба прокладати дорогу українській мові, оглядатися в мовне минуле задля життєвої мудрості й сміливо крокувати і мовне майбутнє. Про це і нагадали учні 6-А класу під керівництвом класного керівника Діхтярук Т.І.